узда
УЗДА́, и́, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка.
Не раз безсонному здається Серед тяжких душевних мук, Що підо мною кінь несеться, Й узда висковзується з рук (Фр., XIII, 1954, 153);
Як вітрові, нема йому спокою, Своє він серце сам і розрива, В безодню рине буйна голова — І кінь дзвенить уздою золотою (Рильський, II, 1960, 271).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узда — узда́ іменник жіночого роду вуздечка * Але: дві, три, чотири узди́ рідко Орфографічний словник української мови
- узда — [узда] узди, д. і м. уз'д'і Орфоепічний словник української мови
- узда — див. уздечка, трензель, удила Словник чужослів Павло Штепа
- узда — УЗДА́, и́, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Не раз безсонному здається Серед тяжких душевних мук, Що підо мною кінь несеться, Й узда висковзується з рук (І. Словник української мови у 20 томах
- узда — -и, ж., рідко. Те саме, що вуздечка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узда — ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал. Словник синонімів української мови
- узда — Узда, -ди ж. = вузда. Пропав кінь і узду кинь. Ном. № 9823. Словник української мови Грінченка