1. Словник української мови в 11 томах

узимку

УЗИ́МКУ (ВЗИ́МКУ), присл. У зимовий час; зимою.

Зосталась Нимидора ніби вдовою. Взимку вона з свекрухою пряла панське прядиво, а влітку ходила на панщину (Н.-Лев., II, 1956, 244);

Подолати швидку течію [річки] влітку.. й то тяжко, взимку ж неможливо (Тют., Вир, 1964, 122);

Перепитували селян: чи не замерзає [Сиваш], мовляв, узимку та чиє надійні броди, по яких можна, було б військам пройти… (Гончар, II, 1959, 409).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узимку — узи́мку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. узимку — пр., взиму, зимою, холодами, о. за білих мух. Словник синонімів Караванського
  3. узимку — УЗИ́МКУ (ВЗИ́МКУ), присл. У зимовий час; зимою. Зосталась Нимидора ніби вдовою. Взимку вона з свекрухою пряла панське прядиво, а влітку ходила на панщину (І. Нечуй-Левицький); Подолати швидку течію [річки] влітку .. Словник української мови у 20 томах
  4. узимку — (взимку), присл. У зимовий час; зимою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. узимку — УЗИ́МКУ (ВЗИ́МКУ) (у зимову пору), ЗИМО́Ю, УЗИМІ́ (ВЗИМІ́) діал., УЗИ́МУ (ВЗИ́МУ) діал. Узимку порається (дід) на подвір'ї в одній сорочці й простоволосий (О. Словник синонімів української мови
  6. узимку — Узи́мку, узимі́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)