1. Словник української мови в 11 томах

узиватися

УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., розм. Іменуватися, мати ім’я, назву; називатися, зватися.

Вислала б серце — ніхто не чує. Вислати б слово — нащо слова. Кажуть, і пошта вже не працює Та, що взивалася польова (Мал., II, 1956, 393);

// чиїм, яким. Своїми особливостями, якостями відповідати якійсь назві, якомусь поняттю.

Батько, вінець променистий зложивши, Синові ближче казав приступити і, ніжно обнявши, Мовив йому: — Так, ти мій… І годен моїм узиватись (Зеров, Вибр., 1966, 313).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узиватися — узива́тися дієслово недоконаного виду іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, зватися розм. Орфографічний словник української мови
  2. узиватися — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  3. узиватися — УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., розм. Іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, зватися. Вислала б серце – ніхто не чує. Вислати б слово – нащо слова. Кажуть, і пошта вже не працює Та, що взивалася польова (А. Малишко); // чиїм, яким. Словник української мови у 20 томах
  4. узиватися — (взиватися), -аюся, -аєшся, недок., розм. Іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, зватися. || чиїм, яким. Своїми особливостями, якостями відповідати якійсь назві, якомусь поняттю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. узиватися — НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док. Словник синонімів української мови