укус
УКУ́С, у, ч.
1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2.
Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
2. Укушене місце.
Якщо отруйна змія вкусить людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (Наука.., 2, 1967, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- укус — уку́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- укус — У. 1. Дія за знач. укусити: від укусу гадюки розпухла нога. 2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу. Літературне слововживання
- укус — [укус] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- укус — УКУ́С (ВКУС), у, ч. 1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2. Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (З. Тулуб); Після вкусу гадюки немов світ пішов обертом (І. Словник української мови у 20 томах
- укус — -у, ч. 1》 Дія за знач. укусити 1), 2). 2》 Укушене місце. Великий тлумачний словник сучасної мови