1. Словник української мови в 11 томах

укуситися

УКУСИ́ТИСЯ (ВКУСИ́ТИСЯ), укушу́ся, уку́сишся, док.:

◊ Укуси́тися за язи́к, розм. — утриматися від висловлювання; раптово замовкнути.

Мені слова промовити не вільно при батьку: тільки наженусь [почну говорити], усі моргають і кивають, що треба мені за язик вкуситися! Та колись-таки я з батеньком погомоню! (Вовчок, І, 1955, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укуситися — укуси́тися дієслово доконаного виду частіше вживається у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. укуситися — УКУСИ́ТИСЯ (ВКУСИ́ТИСЯ), укушу́ся, уку́сишся, док.: ◇ (1) Укуси́тися за язи́к, розм. – утриматися від висловлювання; замовкнути. – Ей ти, Чумак, чи як тебе! Іди товариша купати будемо. – Що, вже готовий [помер]! – прибіг захеканий Чумаченко. Словник української мови у 20 томах
  3. укуситися — (вкуситися), укушуся, укусишся, док. Вкусити себе. Укуситися за язик розм. — утриматися від висловлювання; раптово замовкнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. укуситися — укуси́тися за язи́к, розм. Утриматися від висловлювання; замовкнути. — Ей ти, Чумак, чи як тебе! Іди товариша купати будемо.— Що, вже готовий (помер)! — прибіг захеканий Чумаченко.— За язик укусись! — грізно глянула на нього Уляна (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  5. укуситися — Укуситися, -шуся, -сишся гл. Укусить себя. Укусись за язик, та й мовчи. Ном. № 1126. Словник української мови Грінченка