укіс

УКІ́С¹ (ВКІС), уко́су, ч., с. г. 1 Дія за знач. укоси́ти.

1

Старий Захарко, закачавши штани аж за коліна, робив другий укіс осоки (Іщук, Вербівчани, 1961, 34);

Зеленіли луки. Сіно першого укосу вже вивезли, і сінокоси вкрилися свіжою травою (Томч., Готель.., 1960, 254).

2. Кількість скошеного хліба, сіна за один раз, за день, за сезон і т. ін.

Суданська трава.. навіть у посушливих районах дає не менше двох укосів (Хлібороб Укр., 4, 1965, 12);

Хто із косами, той з укосами (Ус., Листя.., 1956, 5).

УКІ́С² (ВКІС), уко́су, ч. Похила, спадиста поверхня; схил гори, берега; бічна поверхня насипу залізниці, дороги і т. ін.

Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами й картечами [картеччю] укосах легко здирались нагору (Стар., Облога.., 1961, 74);

Дах-гора утворювала ледь похилу стіну у вигляді величезного укосу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 196);

До протічка укосом спливала свіжа глина (Ле, Мої листи, 1945, 56);

Росте [бузина трав’яниста] при дорогах,.. на укосах залізниць (Лікар. рослини.., 1958, 174).

◊ Іти́ (піти́, леті́ти і т. ін.) під укі́с — зазнавши аварії під час руху, падати по схилу насипу залізниці (про поїзд).

— Поїзд піде під укіс, — подумав чоловік (Коз., Зол. грамота, 1939, 106);

У битві кривавій все тоне, як скручені свастик хрести, летять під укіс ешелони, і в небо — розбиті мости… (Сос., II, 1958, 461);

Пуска́ти (пусти́ти) під укі́с по́їзд (ешело́н і т. ін.) див. пуска́ти.