улесливо
УЛЕ́СЛИВО (ВЛЕ́СЛИВО). Присл. до уле́сливий 2.
— Як у вас із гнійком? Я хотів би купити візок-два, — влесливо заговорив Антон (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13);
Худик голосно зареготав, і всі, хто були поблизу, теж улесливо засміялися (Мур., Бук. повість, 1959, 116).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- улесливо — уле́сливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- улесливо — УЛЕ́СЛИВО (ВЛЕ́СЛИВО). Присл. до уле́сливий 2. Кметь .. солоденько усміхався й мав такий вигляд, ніби запитував улесливо: .. чи нема у вас табачку? (М. Хвильовий); – Як у вас із гнійком? Я хотів би купити візок-два, – влесливо заговорив Антон (С. Словник української мови у 20 томах
- улесливо — (влесливо). Присл. до улесливий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- улесливо — Уле́сливо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)