1. Словник української мови в 11 томах

умогоричити

УМОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш; наказ. сп. умогори́ч; док., перех. Задобрити кого-небудь могоричем.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умогоричити — умогори́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. умогоричити — УМОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш; наказ. сп. умогори́ч; док., кого, розм. Задобрити кого-небудь могоричем. Умогоричити сусіда. Словник української мови у 20 томах
  3. умогоричити — -чу, -чиш; наказ. сп. умогорич; док., перех. Задобрити кого-небудь могоричем. Великий тлумачний словник сучасної мови