1. Словник української мови в 11 томах

умолити

УМОЛИ́ТИ (ВМОЛИ́ТИ), олю́, о́лиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь.

[Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає! І вас [дітей], і мене стріскає!.. (Мирний, V, 1955, 131);

[Русалка Польова:] Сестро! Не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! (Л. Укр., III, 1952, 233);

Гаврило бачив, що батька вмолити не можна, зробив інакше: відв’язав кобильчину та й повів.. з двору (Тют., Вир, 1964, 395).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умолити — умоли́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умолити — УМОЛИ́ТИ (ВМОЛИ́ТИ), олю́, о́лиш, док., кого. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь. [Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає!... Словник української мови у 20 томах
  3. умолити — (вмолити), -олю, -олиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умолити — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін. Словник синонімів української мови
  5. умолити — Умолити, -лю́, -лиш гл. Умолить. Оглянься, Господи, доколі твого гніву? Доколі не даси рабам тебе вмолити? К. Псал. 212. Словник української мови Грінченка