1. Словник української мови в 11 томах

унишкнути

УНИ́ШКНУТИ, ну, неш; мин. ч. уни́шк, ла, ло; док., розм. Те саме, що зати́хнути.

Потім Дидона мов унишкла, Звеліла, щоб і Гандзя вийшла, Щоб їй насумоватись [насумуватись] всмак (Котл., І, 1952, 85);

Розмова знов унишкла. Вона [дівчина] кудись геть-геть дивилася, а він [Чіпка] — на неї (Мирний, II, 1954, 70);

Як дощ піде, то вітер унишкне (Сл. Гр.)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. унишкнути — уни́шкнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. унишкнути — [унишкнутие] -ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. унишкнути — УНИ́ШКНУТИ, ну, неш; мин. ч. уни́шк, ла, ло; док., розм. Те саме, що зати́хнути. Потім Дидона мов унишкла, Звеліла, щоб і Гандзя вийшла, Щоб їй насумоватись [насумуватись] всмак (І. Котляревський); Розмова знов унишкла. Словник української мови у 20 томах
  4. унишкнути — -ну, -неш; мин. ч. унишк, -ла, -ло; док., розм. Те саме, що затихнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. унишкнути — Унишкнути, -ну, -неш гл. Утихнуть, перестать, прекратиться. Як дощ піде, то вітер унишкне. Лебед. Собаки вже геть внишкли. Екатер. у. Так бідна з горя говорила Дідона, жизнь свою кляла.... Потім Дідони мов унишкла. Котл. Ен. І. 36. Словник української мови Грінченка