1. Словник української мови в 11 томах

упиватися

УПИВА́ТИСЯ¹ (ВПИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПИ́ТИСЯ (ВПИ́ТИСЯ), уп’ю́ся, уп’є́шся, док.

1. П’ючи вино, горілку і т. ін., п’яніти, ставати п’яним.

З того часу щовечір вона була й п’яна; а вирве вдень годинку, то і вдень уп’ється (Вовчок, І, 1955, 267);

— Коли б не впиться, — сказала Кайдашиха і оддала хазяйці чарку (Н.-Лев., II, 1956, 281);

Хропе сторож, що упився з нагоди приїзду паничів (Довж., І, 1958, 222);

А гості впилися, сидять посовілі (Перв., II, 1958, 387);

*Образно. Десь з середини серпня дощі почали лити через день, земля так впилася вологою, що лежала п’яна, сита, врунилась (Збан., Курил. о-ви, 1963, 177).

2. перен. Насичуватися чим-небудь, вбирати щось у великій кількості.

Лежать неозорі колгоспні лани, — і озимі, і ярі, — лежать колгоспною любов’ю викохані, сонцем упиваються… (Вишня, І, 1956, 371);

О хмари, не пливіть… зелені Поля ще не впились, Хай ллються ще струмки студені (Рильський, І, 1960, 94).

◊ Упива́тися (упи́тися) кро́в’ю (кро́ві) див. кров.

3. чим, рідко чого і без додатка, перен. Дуже втішатися чим-небудь, мати насолоду від чогось.

Я люблю тебе, пташино, Як щебечеш між квітками, — Мовчки слухаю й радію, Упиваючись піснями (Гр., І, 1963, 109);

Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (Рильський, І, 1956, 77);

Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (Гончар, III, 1959, 458);

Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся (Олесь, Вибр., 1958, 41);

[Хвора:] Якби вдалось моє велике діло, Я б упилася щастям перемоги, — Не спогадом, надією жила б (Л. Укр., І, 1951, 120);

Ти жити хтів хоть хвилю так, як другі, Хоть капельку солодощі життя Закоштувати, дихнути свобідно Хоть раз, упитись жару й забуття (Фр., XIII, 1954, 407).

УПИВА́ТИСЯ² див. впива́тися¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упиватися — упива́тися 1 дієслово недоконаного виду п'яніти упива́тися 2 дієслово недоконаного виду присмоктуватися; встромлятися Орфографічний словник української мови
  2. упиватися — Підхмелятися, хмеліти, п'яніти; (сонцем) втішатися, чаруватися, зазнавати насолоди від; док. УПИТИСЯ, ф. надудлитися, насмоктатися, налигатися, набратися. Словник синонімів Караванського
  3. упиватися — УПИВА́ТИСЯ¹ (ВПИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПИ́ТИСЯ (ВПИ́ТИСЯ), уп'ю́ся, уп'є́шся, док. 1. П'ючи вино, горілку і т. ін., п'яніти, ставати п'яним. Словник української мови у 20 томах
  4. упиватися — I (впиватися), -аюся, -аєшся, недок., упитися (впитися), уп'юся, уп'єшся, док. 1》 П'ючи вино, горілку і т. ін., п'яніти, ставати п'яним. 2》 перен. Насичуватися чим-небудь, вбирати щось, у великій кількості. Упиватися кров'ю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. упиватися — ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ) рідше; ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ)... Словник синонімів української мови
  6. упиватися — Упива́тися, -ва́юся, -ва́єшся; упи́тися, уп’ю́ся, уп’є́шся, уп’ю́ться чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. упиватися — Упиватися, -ваюся, -єшся сов. в. упитися, уп'юся, -єшся, гл. 1) Напиваться, напиться, упиваться, упиться. Дай, Боже, пить, та не впиваться. Ном. Мені любо дівочою красою впиватись. К. Досв. 90. 2) Впиваться, впиться, вцѣпляться, вцѣпиться. Словник української мови Грінченка