упиватися
УПИВА́ТИСЯ¹ (ВПИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПИ́ТИСЯ (ВПИ́ТИСЯ), уп'ю́ся, уп'є́шся, док.
1. П'ючи вино, горілку і т. ін., п'яніти, ставати п'яним.
З того часу щовечір вона була й п'яна; а вирве вдень годинку, то і вдень уп'ється (Марко Вовчок);
– Коли б не впиться, – сказала Кайдашиха і оддала хазяйці чарку (І. Нечуй-Левицький);
Хропе сторож, що упився з нагоди приїзду паничів (О. Довженко);
А гості впилися, сидять посовілі (Л. Первомайський);
* Образно. Десь з середини серпня дощі почали лити через день, земля так впилася вологою, що лежала п'яна, сита, врунилась (Ю. Збанацький).
2. перен. Насичуватися чим-небудь, вбирати щось у великій кількості.
Лежать неозорі .. лани, – і озимі, і ярі, – лежать .. любов'ю викохані, сонцем упиваються... (Остап Вишня);
О хмари, не пливіть... зелені Поля ще не впились, Хай ллються ще струмки студені (М. Рильський);
Хто глитнув горя з повної чаші так, як упиваються ним на Україні? Ніхто (О. Довженко);
* Образно. Спершу я був дуже довірливий і мудрість кожного пив, як істину. Але істин виявилось занадто багато. І я упився (В. Дрозд).
3. чим, рідко чого і без дод., перен. Дуже втішатися чим-небудь, мати насолоду від чогось.
Я люблю тебе, пташино, Як щебечеш між квітками, – Мовчки слухаю й радію, Упиваючись піснями (Б. Грінченко);
Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (М. Рильський);
Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (О. Гончар);
Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся (О. Олесь);
[Хвора:] Якби вдалось моє велике діло, Я б упилася щастям перемоги, – Не спогадом, надією жила б (Леся Українка);
Ти жити хтів хоть хвилю так, як другі, Хоть капельку солодощі життя Закоштувати, дихнути свобідно Хоть раз, упитись жару й забуття (І. Франко);
Він упивався своєю могутністю (І. Багряний).
◇ (1) Упива́тися / упи́тися кро́в'ю чиєю (кро́ві чиєї) – задовольняти кривду кривавою помстою.
– Котилися І наші козачі Дурні голови, .. Упивались і чужої І своєї крові!.. (Т. Шевченко).
УПИВА́ТИСЯ² див. впива́тися¹.
Значення в інших словниках
- упиватися — упива́тися 1 дієслово недоконаного виду п'яніти упива́тися 2 дієслово недоконаного виду присмоктуватися; встромлятися Орфографічний словник української мови
- упиватися — Підхмелятися, хмеліти, п'яніти; (сонцем) втішатися, чаруватися, зазнавати насолоди від; док. УПИТИСЯ, ф. надудлитися, насмоктатися, налигатися, набратися. Словник синонімів Караванського
- упиватися — I (впиватися), -аюся, -аєшся, недок., упитися (впитися), уп'юся, уп'єшся, док. 1》 П'ючи вино, горілку і т. ін., п'яніти, ставати п'яним. 2》 перен. Насичуватися чим-небудь, вбирати щось, у великій кількості. Упиватися кров'ю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упиватися — ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ) рідше; ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ)... Словник синонімів української мови
- упиватися — Упива́тися, -ва́юся, -ва́єшся; упи́тися, уп’ю́ся, уп’є́шся, уп’ю́ться чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упиватися — УПИВА́ТИСЯ¹ (ВПИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПИ́ТИСЯ (ВПИ́ТИСЯ), уп’ю́ся, уп’є́шся, док. 1. П’ючи вино, горілку і т. ін., п’яніти, ставати п’яним. Словник української мови в 11 томах
- упиватися — Упиватися, -ваюся, -єшся сов. в. упитися, уп'юся, -єшся, гл. 1) Напиваться, напиться, упиваться, упиться. Дай, Боже, пить, та не впиваться. Ном. Мені любо дівочою красою впиватись. К. Досв. 90. 2) Впиваться, впиться, вцѣпляться, вцѣпиться. Словник української мови Грінченка