1. Словник української мови у 20 томах

упильнувати

УПИЛЬНУВА́ТИ (ВПИЛЬНУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Пильнуючи, підстерегти.

Не минала кара і недбалого лісника, що не приміг впильнувати малого злочинця (Марко Вовчок);

Гарячу маєш кров, а ти стримуй її, як стримують коня вудилами. Бо охмілієш десь – горя свого не впильнуєш (М. Стельмах);

// Зберегти.

[Степан:] Сама Хведоска покохала Романа, сама й талан свій пильнуватиме; а не впильнує, сама й пошкодує!.. (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упильнувати — упильнува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. упильнувати — (впильнувати), -ую, -уєш, док., перех. і неперех., розм. Пильнуючи, підстерегти. || Зберегти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. упильнувати — ПІДСТЕРІГА́ТИ кого, що (таємно вистежуючи, чекати появи когось, чогось), ВИСТЕРІГА́ТИ, СТЕРЕГТИ́, ПРИСТЕРІГА́ТИ розм., СТОРОЖУВА́ТИ розм., СОЧИ́ТИ за ким-чим, розм., ПИЛЬНУВА́ТИ розм.; ЧАТУВА́ТИ кого, що, за ким-чим, ЧИГА́ТИ на кого-що (перев. Словник синонімів української мови
  4. упильнувати — УПИЛЬНУВА́ТИ (ВПИЛЬНУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. і неперех., розм. Пильнуючи, підстерегти. Не минала кара і недбалого лісника, що не приміг впильнувати малого злочинця (Вовчок, VI, 1956, 301); // Зберегти. Словник української мови в 11 томах
  5. упильнувати — Упильнувати, -ную, -єш гл. Уберечь, досмотрѣть. Словник української мови Грінченка