упин
УПИ́Н (ВПИН), у, ч.:
◇ (1) Без упи́ну (рідше без спи́ну) – весь час, не перестаючи; безперестанку.
Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович);
Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. без спину, пливуть самохіть не по моїй волі (І. Нечуй-Левицький);
// не роблячи зупинок під час руху.
То йдуть вагони без упину з вантажем бойових речей – гармат, і танків, і мечей [мечів] (П. Тичина);
Нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (впи́ну, спи́ну і т. ін.) див. нема́;
Не ма́ти (не зна́ти) спи́ну (впи́ну) див. ма́ти².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упин — упи́н іменник чоловічого роду переважно в складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
- упин — (впин), -у, ч. Зупинка, затримка. Без упину — не роблячи зупинок у русі, просуванні, дії і т. ін.; безупинно, безперервно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упин — без упи́ну (рідше без спи́ну). Весь час, не перестаючи; безперестанку. Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович); Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. без спину, пливуть самохіть не по моїй волі (І. Фразеологічний словник української мови
- упин — Упи́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упин — УПИ́Н (ВПИН): ◊ Без упи́ну — не роблячи зупинок у русі, просуванні, дії і т. ін.; безупинно, безперервно. Ряди [монголів] тислися за рядами, без кінця і впину (Фр., VI, 1951, 94); Блідий панотчик балакав без упину (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- упин — Упин, -ну м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. см. спин. Словник української мови Грінченка