упин

Значення в інших словниках

1. упин — упи́н іменник чоловічого роду переважно в складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
2. упин — УПИ́Н (ВПИН), у, ч.: ◇ (1) Без упи́ну (рідше без спи́ну) – весь час, не перестаючи; безперестанку. Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович); Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. Словник української мови у 20 томах
3. упин — (впин), -у, ч. Зупинка, затримка. Без упину — не роблячи зупинок у русі, просуванні, дії і т. ін.; безупинно, безперервно. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упин — без упи́ну (рідше без спи́ну). Весь час, не перестаючи; безперестанку. Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович); Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. без спину, пливуть самохіть не по моїй волі (І. Фразеологічний словник української мови
5. упин — УПИ́Н (ВПИН): ◊ Без упи́ну — не роблячи зупинок у русі, просуванні, дії і т. ін.; безупинно, безперервно. Ряди [монголів] тислися за рядами, без кінця і впину (Фр., VI, 1951, 94); Блідий панотчик балакав без упину (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
6. упин — Упин, -ну м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. см. спин. Словник української мови Грінченка