1. Словник української мови в 11 томах

упин

УПИ́Н (ВПИН):

◊ Без упи́ну — не роблячи зупинок у русі, просуванні, дії і т. ін.; безупинно, безперервно.

Ряди [монголів] тислися за рядами, без кінця і впину (Фр., VI, 1951, 94);

Блідий панотчик балакав без упину (Март., Тв., 1954, 215);

Десь б’ють гармати без упину, там ніч у пломені заграв (Сос., II, 1958, 230);

Нема́ (не було́, не бу́де) упи́ну кому — не втримати, не зупинити кого-небудь.

— Парубки дуже вже розібрались, нема їм упину (Н.-Лев., III, 1956, 351);

— Коли не буде їй [Мар’яні] упину, — за нею друга почне так робити, далі — третя, та й що з того буде? (Вас., І, 1959, 266);

Владно випливали [кіннотники] з імли степового світання, насуваючись все ближче на перешийок, і не було їм ні ліку, ні впину (Гончар, II, 1959, 82);

Не ма́ти (не зна́ти) упи́ну — бути нестримним у діях, вчинках, вияві чого-небудь.

Розходившися, Олдрідж, як дитина, вже не мав упину (Ільч., Серце жде, 1939, 342);

*Образно. Людська радість сильніша за повідь. Вона не знає упину (Чорн., Визвол. земля, 1950, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упин — упи́н іменник чоловічого роду переважно в складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
  2. упин — УПИ́Н (ВПИН), у, ч.: ◇ (1) Без упи́ну (рідше без спи́ну) – весь час, не перестаючи; безперестанку. Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович); Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. Словник української мови у 20 томах
  3. упин — (впин), -у, ч. Зупинка, затримка. Без упину — не роблячи зупинок у русі, просуванні, дії і т. ін.; безупинно, безперервно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упин — без упи́ну (рідше без спи́ну). Весь час, не перестаючи; безперестанку. Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович); Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. без спину, пливуть самохіть не по моїй волі (І. Фразеологічний словник української мови
  5. упин — Упи́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. упин — Упин, -ну м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. см. спин. Словник української мови Грінченка