употіти
УПОТІ́ТИ (ВПОТІ́ТИ), і́ю, ї́єш, док. Спітніти, покритися потом.
Употів [сотник], ніби у гарячій бані (Кв.-Осн., II, 1956, 201);
Мати з меншою дочкою шнурували корсет, силкувались, аж впотіли, а корсет все-таки не сходився (Н.-Лев., III, 1956, 42);
— Хху! аж употів, бігаючи, — і, вийнявши хусточку з кишені підрясника, кілька раз промокнув [піп] собі шию (Тич., І, 1957, 248).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- употіти — употі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- употіти — УПОТІ́ТИ (ВПОТІ́ТИ), і́ю, ї́єш, док. Спітніти, покритися потом. Употів [сотник], ніби у гарячій бані (Г. Квітка-Основ'яненко); Мати з меншою дочкою шнурували корсет, силкувались, аж впотіли, а корсет все-таки не сходився (І. Нечуй-Левицький); – Хху!... Словник української мови у 20 томах
- употіти — (впотіти), -ію, -ієш, док. Спітніти, покритися потом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- употіти — ПОТІ́ТИ (покриватися потом, виділяти піт), ПІТНІ́ТИ, ПРОПОТІВА́ТИ, МОКРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПРІ́ТИ розм., УПА́РЮВАТИСЯ (ВПА́РЮВАТИСЯ) розм., ЗОПРІВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови