1. Словник української мови у 20 томах

употіти

УПОТІ́ТИ (ВПОТІ́ТИ), і́ю, ї́єш, док.

Спітніти, покритися потом.

Употів [сотник], ніби у гарячій бані (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мати з меншою дочкою шнурували корсет, силкувались, аж впотіли, а корсет все-таки не сходився (І. Нечуй-Левицький);

– Хху! аж употів, бігаючи, – і, вийнявши хусточку з кишені підрясника, кілька раз промокнув [піп] собі шию (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. употіти — употі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. употіти — (впотіти), -ію, -ієш, док. Спітніти, покритися потом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. употіти — ПОТІ́ТИ (покриватися потом, виділяти піт), ПІТНІ́ТИ, ПРОПОТІВА́ТИ, МОКРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПРІ́ТИ розм., УПА́РЮВАТИСЯ (ВПА́РЮВАТИСЯ) розм., ЗОПРІВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  4. употіти — УПОТІ́ТИ (ВПОТІ́ТИ), і́ю, ї́єш, док. Спітніти, покритися потом. Употів [сотник], ніби у гарячій бані (Кв.-Осн., II, 1956, 201); Мати з меншою дочкою шнурували корсет, силкувались, аж впотіли, а корсет все-таки не сходився (Н.-Лев., III, 1956, 42); — Хху!... Словник української мови в 11 томах