1. Словник української мови в 11 томах

уречевлювати

УРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УРЕЧЕВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. уречевля́ть; док., перех. Втілювати у чому-небудь матеріальному.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уречевлювати — урече́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уречевлювати — УРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ (ВРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УРЕЧЕВИ́ТИ (ВРЕЧЕВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. уречевля́ть; док., що. Втілювати у чому-небудь матеріальному. Словник української мови у 20 томах
  3. уречевлювати — -юю, -юєш, недок., уречевити, -влю, -виш; мн. уречевлять; док., перех. Втілювати у чому-небудь матеріальному. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уречевлювати — УРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ (втілювати у чомусь матеріальному), МАТЕРІАЛІЗУВА́ТИ, УПРЕДМЕ́ТНЮВАТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ), ПЕРЕТВО́РЮВАТИ. — Док.: уречеви́ти, матеріалізува́ти, упредме́тнити, вті́лити (уті́лити), перетворити. Словник синонімів української мови