1. Словник української мови в 11 томах

уриваний

УРИ́ВАНИЙ (ВРИ́ВАНИЙ), а, е. Те саме, що ури́вчастий 1.

Гафійка сміялась дзвінким, уриваним сміхом, мов намисто низала (Коцюб., II, 1955, 65);

Віддих зробився скорий, нерівний, уриваний, лице покрила смертельна блідість (Фр., II, 1950, 74);

Горло йому стиснула спазма, і він продовжував уриваним голосом: — Я… я… просто вбив би себе зараз за те, що не послухав вас тоді… (Багмут, Щасл. день.., 1951, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уриваний — ури́ваний дієприкметник уривчастий Орфографічний словник української мови
  2. уриваний — УРИ́ВАНИЙ (ВРИ́ВАНИЙ), а, е. Те саме, що ури́вчастий 1. Гафійка сміялась дзвінким, уриваним сміхом, мов намисто низала (М. Коцюбинський); Віддих зробився скорий, нерівний, уриваний, лице покрила смертельна блідість (І. Словник української мови у 20 томах
  3. уриваний — (вриваний), -а, -е. Те саме, що уривчастий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уриваний — ПОРИ́ВЧАСТИЙ (який діє, відбувається тощо швидко й нерівномірно, ривками), ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВИСТИЙ рідше, РВУЧКИ́Й, КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, РВІЙНИЙ поет.; УРИ́ВАНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (перев. про звуки, дихання). Словник синонімів української мови