1. Словник української мови в 11 томах

уривчасто

УРИ́ВЧАСТО. Присл. до ури́вчастий.

Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (Н.-Лев., II, 1956, 390);

Пароплав прогудів тричі — коротко, уривчасто, потім ще раз — протяжно (Жур., Звич. турботи, 1961, 131);

[Ліда:] Я говорила з лікарями. На запитання відповідають механічно, уривчасто — «так», «ні», «невідомо»… (Корн., І, 1955, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уривчасто — ури́вчасто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. уривчасто — УРИ́ВЧАСТО. Присл. до ури́вчастий. Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (І. Нечуй-Левицький); Пароплав прогудів тричі – коротко, уривчасто, потім ще раз – протяжно (С. Журахович); [Ліда:] Я говорила з лікарями. Словник української мови у 20 томах
  3. уривчасто — Присл. до уривчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови