уривчасто
УРИ́ВЧАСТО.
Присл. до ури́вчастий.
Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (І. Нечуй-Левицький);
Пароплав прогудів тричі – коротко, уривчасто, потім ще раз – протяжно (С. Журахович);
[Ліда:] Я говорила з лікарями. На запитання відповідають механічно, уривчасто – “так”, “ні”, “невідомо”... (О. Корнійчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уривчасто — ури́вчасто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- уривчасто — Присл. до уривчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уривчасто — УРИ́ВЧАСТО. Присл. до ури́вчастий. Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (Н.-Лев., II, 1956, 390); Пароплав прогудів тричі — коротко, уривчасто, потім ще раз — протяжно (Жур., Звич. турботи, 1961, 131); [Ліда:] Я говорила з лікарями. Словник української мови в 11 томах