1. Словник української мови у 20 томах

уривчастий

УРИ́ВЧАСТИЙ, а, е.

1. Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається.

Пішла [Настя] до піаніно і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Леся Українка);

Розповідь його була уривчаста. Раз по раз він замовкав і, завмерши, дивився в простір, наче вимірював на око швидкість корабля (М. Трублаїні);

Уривчасті дзвінки внутрішньої сигналізації вмить піднімають усіх [підводників] на ноги (В. Логвиненко);

Здаля почулися його короткі, уривчасті слова (В. Собко);

* У порівн. Над землею стояв тривожний паркий запах, мов уривчасте дихання молодої жінки (Ю. Щербак).

2. Який містить у собі неповні дані.

Ізольовані від життя, в'язні все ж довідувалися про те, що робиться в світі, до них доходили уривчасті відомості про переможне просування Червоної Армії (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уривчастий — ури́вчастий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. уривчастий — УРИВЧАСТИЙ – УРИВИСТИЙ Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова. 2. Який містить у собі неповні дані: уривчасті відомості. Уривистий. Літературне слововживання
  3. уривчастий — Не суцільний, уриваний, уривковий; (з уривків) фраґментарний; (- дані) неповний; (звук) стрибучий; (- слова) відрубний; п! ПЕРЕРИВЧАСТИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. уривчастий — [уриўчастией] м. (на) -стому/ -с'т'ім, мн. -с'т'і Орфоепічний словник української мови
  5. уривчастий — -а, -е. 1》 Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається. 2》 Який містить неповні дані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уривчастий — УРИ́ВЧАСТИЙ (який переривається через короткі проміжки часу; не суцільний); УРИ́ВИСТИЙ, УРИ́ВАНИЙ, УРИ́ВКОВИЙ, ЗРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ВІДРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВИСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВАНИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАТИЙ, ПЕРЕБИ́ВЧАСТИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, РВА́НИЙ... Словник синонімів української мови
  7. уривчастий — Ури́вчастий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. уривчастий — УРИ́ВЧАСТИЙ, а, е. 1. Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається. Пішла [Настя] до піаніно і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Л. Укр., III, 1952, 588); Розповідь його була уривчаста. Словник української мови в 11 томах