1. Словник української мови в 11 томах

уряджений

УРЯ́ДЖЕНИЙ (ВРЯ́ДЖЕНИЙ), а, е, діал., розм. Дієпр. пас. мин. ч. до уряди́ти.

Перед святим вечером [вечором] вдень грала музика в саду міському, а в церквах були вряджені вертепи (Л. Укр., V, 1956, 384);

Коли піп з гостем посідали на лавках у хаті, урядженій, як і селянські, Тихович оповів свою пригоду (Коцюб., І, 1955, 225);

Город був уряджений на англійський лад, на зелених газонах виднілися клумби всіляких квітів (Кобр., Вибр., 1954, 84);

— Іде [удова] хороша, уряджена та весела, і дивиться, чи нема його [Якова] де (Вовчок, І, 1955, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уряджений — уря́джений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. уряджений — Уря́джений. Дієприкм. від урядити, уряджати 2. Мали дві великі кімнати, елегантно уряджені, майже з комфортом (Коб., Valse melancolique, 90). Українська літературна мова на Буковині
  3. уряджений — УРЯ́ДЖЕНИЙ (ВРЯ́ДЖЕНИЙ), а, е, діал., розм. Дієпр. пас. до уряди́ти. Перед святим вечером [вечором] вдень грала музика в саду міському, а в церквах були вряджені вертепи (Леся Українка); Коли піп з гостем посідали на лавках у хаті, урядженій... Словник української мови у 20 томах
  4. уряджений — (вряджений), -а, -е, діал., розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до урядити. || уряджено (вряджено), безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уряджений — Уря́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)