усамітнюватися
УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ i УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ і УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми.
Виливав у листах до нього свою тугу: «Усамітнюючись зовсім від усіх, не знаходячи тут жодного, з ким міг би злити довгочасні думи свої, залишився я осиротілий…» (Полт., Повість.., 1960, 333);
Усамітнившись у печері серед скель, щоб звершити аскетичний подвиг,.. Іван Вишенський спочатку знаходить спокій, умиротворення. Але згодом його починають гризти сумніви (Рад. літ-во, 8, 1967, 61);
// Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь.
Анничка з тривогою розповідала, що останнім часом і Блоха, і княгиня Єва щось дуже веселі, часто усамітнюються (Гжицький, Опришки, 1962, 115);
Залишивши гостей за кавою та сигарами, генерал д’Ансельм тим часом усамітнився в своєму кабінеті з полковником Фредамбером, капітаном Ланжероном і адміралом Боллардом (Смолич, Світанок.., 1953, 250).
Значення в інших словниках
- усамітнюватися — усамі́тнюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- усамітнюватися — Бути <�залишатися> на самоті, (від людей) цуратися кого; п! ВІДОРЕМЛЮВАТИСЯ; док. УСАМІТНИТИСЯ, (у глушині) фр. зашитися. Словник синонімів Караванського
- усамітнюватися — [усам’іт(')н'уватиес'а] -н'уйус'а, -н'уйеіс':а, -н'уйеіц':а, -н'уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- усамітнюватися — УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ, УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ, УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. Словник української мови у 20 томах
- усамітнюватися — і усамотнюватися, -нююся, -нюєшся, недок., усамітнитися і усамотнитися, -нюся, -нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. || Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови