усамітнюватися
усамі́тнюватися
і усамотнюватися, -нююся, -нюєшся, недок., усамітнитися і усамотнитися, -нюся, -нишся, док.
Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми.
|| Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усамітнюватися — усамі́тнюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- усамітнюватися — Бути <�залишатися> на самоті, (від людей) цуратися кого; п! ВІДОРЕМЛЮВАТИСЯ; док. УСАМІТНИТИСЯ, (у глушині) фр. зашитися. Словник синонімів Караванського
- усамітнюватися — [усам’іт(')н'уватиес'а] -н'уйус'а, -н'уйеіс':а, -н'уйеіц':а, -н'уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- усамітнюватися — УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ, УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ, УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. Словник української мови у 20 томах
- усамітнюватися — УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ i УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ і УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. Словник української мови в 11 томах