1. Словник української мови в 11 томах

усність

У́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. iм. до у́сний.

Давнішими дослдіниками визначались, як істотні ознаки фольклору, усність його творення та передачі (Рильський, ІІІ, 1956, 153);

Усність творення і анонімність, як важливі ознаки дожовтневого фольклору, перестають бути характерними для сучасного (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 47).

∆ У́сність судо́вого проце́су — усне ведення, усний розгляд справи в суді.

Гласність, усність і безпосередність судового процесу роблять самий розгляд справ у суді засобом виховання, громадського впливу на порушників закону (Рад. суд, 1951, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усність — у́сність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. усність — -ності, ж. Абстр. ім. до усний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. усність — У́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до у́сний. Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, усність його творення та передачі (М. Рильський). △ (1) У́сність судо́вого проце́су – усне ведення, усний розгляд справи в суді. Словник української мови у 20 томах