усність
У́СНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до у́сний.
Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, усність його творення та передачі (М. Рильський).
△ (1) У́сність судо́вого проце́су – усне ведення, усний розгляд справи в суді.
Гласність, усність і безпосередність судового процесу роблять самий розгляд справ у суді засобом виховання, громадського впливу на порушників закону (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усність — у́сність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- усність — -ності, ж. Абстр. ім. до усний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усність — У́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. iм. до у́сний. Давнішими дослдіниками визначались, як істотні ознаки фольклору, усність його творення та передачі (Рильський, ІІІ, 1956, 153); Усність творення і анонімність, як важливі ознаки дожовтневого фольклору... Словник української мови в 11 томах