усталювати
УСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСТА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Робити сталим, без відхилень, змін.
Якась тривога чи надмірна цікавість до цієї людини не давала [Саїду] усталити настрою, бодай би оволодіти собою (Ле, Міжгір’я, 1953, 334);
// Зміцнювати, робити надійнішим.
З часом може трапитись їй якийсь жених, що буде до її маєтку відповідний і таким способом усталить своє буття (Коб., III, 1956, 212).
2. Формувати що-небудь, надаючи йому чітко окреслених якостей, виразних рис.
Хамза, наперекір бажанням батька, залишив медресе і самоосвітою поповнював знання, усталював світогляд (Ле, В снопі.., 1960, 345);
В результаті використання різноманітних мовних джерел кожний із стилів і жанрів зокрема усталює свій, специфічний, склад лексики та фразеології (Мовозн., XVIII, 1963, 16).
Значення в інших словниках
- усталювати — уста́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- усталювати — г. устійнювати|ся|, ок. стабілізувати|ся|; (склад чого) встановлювати|ся|; (- традиції) узвичаювати|ся|; (- вдачу) формувати|ся|. Словник синонімів Караванського
- усталювати — УСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСТА́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Робити сталим, без відхилень, змін. Якась тривога чи надмірна цікавість до цієї людини не давала [Саїду] усталити настрою, бодай би оволодіти собою (Іван Ле); // Зміцнювати, робити надійнішим. Словник української мови у 20 томах
- усталювати — -юю, -юєш, недок., усталити, -лю, -лиш. док., перех. 1》 Робити сталим, без відхилень, змін. || Зміцнювати, робити надійнішим. 2》 Формувати що-небудь, надаючи йому чітко окреслених якостей, виразних рис. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усталювати — Уста́лювати, -люю, -люєш; уста́лити, -ста́лю, -ста́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)