устрінути
УСТРІ́НУТИ (ВСТРІ́НУТИ) і УСТРІ́ТИ (ВСТРІ́ТИ), і́ну, і́неш; мин. ч. устрі́нув, нула, ло і устрі́в, рі́ла, ло; док., діал. Зустріти.
Марина, де не встріне хлопців, до себе на вечорниці закликає (Н.-Лев., І, 1956, 97);
[Сестра Серахвима (убік):] Ну, вже ця й Мархва. Аби встріла якого мирянина — зараз і зуби до його вискалить (Мирний, V, 1955, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- устрінути — устрі́нути дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- устрінути — УСТРІ́НУТИ (ВСТРІ́НУТИ), УСТРІ́ТИ (ВСТРІ́ТИ), і́ну, і́неш; мин. ч. устрі́нув, нула, ло і устрі́в, рі́ла, ло; док., кого, діал. Зустріти. Марина, де не встріне хлопців, до себе на вечорниці закликає (І. Словник української мови у 20 томах
- устрінути — (встрінути) і устріти (встріти), -іну, -інеш; мин. ч. устрінув, -нула, -нуло і устрів, -ріла, -ріло; док., діал. Зустріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- устрінути — ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм. Словник синонімів української мови