утаюватися

УТА́ЮВАТИСЯ (ВТА́ЮВАТИСЯ), а́ююся, а́юєшся, недок., УТАЇ́ТИСЯ (ВТАЇ́ТИСЯ), аю́ся, аї́шся, док.

1. Залишатися непоміченим, невиявленим; приховуватися.

Чути було, що до вільхи підійшли троє. Ступали м’яко й обережно, але від.. слуху малих лісовиків не міг ніхто втаїтися (Загреб., Диво, 1968, 148);

Від нього не втаїлася безмовна туга сестри (Чорн., Красиві люди, 1961, 57).

2. Робити щось таємницею для інших.

Дуже б мене уразило, коли б хто сказав, що це я вже про славу дбаю. Не втаюся: про славу, тілько.. про славу самого діла (Мирний, V, 1955, 362);

— Сафроне Андрійовичу, а хтось бачив, як ви виїжджали? — Хіба від села з чимсь утаїшся? — здригнувся Сафрон (Стельмах, II, 1962, 184).

3. тільки недок. Пас. до ута́ювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me