1. Словник української мови в 11 томах

утеча

УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), і, ж.

1. Швидкий відхід, біг, від’їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо.

В очеретах залопотіли [птахи] крилами, поплескалась вода від утечі лисок.., курочок (Досв., Вибр., 1959, 411);

Вже двічі на слід банди натрапляв червоноармійський загін, але банда ухилялась від бою, рятуючись втечею (Цюпа, Три явори, 1958, 17);

Треба сказати, що Вася Багіров ніколи не вдавався до ганебної для гвардійця втечі, а бився хоч один проти десятьох (Гончар, III, 1959, 187);

Він якусь мить спостерігав утечу сполоханих звірів (Кучер, Пов. і опов., 1949, 87);

*Образно. Були поети, у вірші яких почали проникати тенденції ідилічності, аполітизму, втечі в чисту лірику, особливо шкідливі в той час, коли на країну все більше насувалась тінь війни, готованої світовим імперіалізмом (Про багатство л-ри, 1959, 134).

2. Таємний самовільний відхід, від’їзд.

Хоч і міг сумніватися Марусяк у тім, що вість про його утечу випередила його самого, але — хто ж його знає! (Хотк., II, 1966, 105);

Втечі селян від феодалів були найпоширенішою формою класової боротьби при феодальному ладі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 461);

Любов до волі… Пушкін бачив яскравий вияв цієї любові: втечу з катеринославської тюрми двох прикованих один до одного арештантів… Цей епізод став, як відомо, за основу поеми «Братья-разбойники» (Рильський, X, 1962, 35);

Яринчина втеча схвилювала школярів.. Обговорювали дуже детально, що робитиме Яринка в незнайомих краях, куди вона подалася (Донч., IV, 1957, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утеча — уте́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. утеча — д. втіка, втіки, утік; (військ.) ВІДСТУП; (від смерти) порятунок. Словник синонімів Караванського
  3. утеча — УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), і, ж. 1. Швидкий відхід, біг, від'їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо. В очеретах залопотіли [птахи] крилами, поплескалась вода від утечі лисок.. Словник української мови у 20 томах
  4. утеча — Вилучення, позбавлення Словник застарілих та маловживаних слів
  5. утеча — (втеча), -і, ж. 1》 Швидкий відхід, біг, від'їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо. 2》 Таємний самовільний відхід, від'їзд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. утеча — УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  7. утеча — Уте́ча, -чі, -чі, -чею; уте́чі, уте́ч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. утеча — Утеча, -чі ж. = утік. Желех. Словник української мови Грінченка