1. Словник української мови в 11 томах

утихомирювач

УТИХОМИ́РЮВАЧ (ВТИХОМИ́РЮВАЧ), а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь.

— Тільки підійди котрий, щелепу розтрощу! — застеріг їх [панських слуг].. Шмалько.. Справник зрозумів, що взяти цього відчайдушного рибалку навряд чи пощастить.. і він не виконає своєї місії як наглядач порядку і втихомирювач цієї гайдамацької ватаги (Добр., Очак. розмир, 1965, 56);

Отакий він [Г. Державін] був завжди: подивитися — кріпосник з кріпосників, царю підпора, втихомирювач Пугачовського бунту. А копнути глибше — нікого не ненавидів він так, як дворянство (Полт., Повість.., 1960, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утихомирювач — утихоми́рювач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. утихомирювач — УТИХОМИ́РЮВАЧ (ВТИХОМИ́РЮВАЧ), а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь. – Тільки підійди котрий, щелепу розтрощу! – застеріг їх [панських слуг] .. Шмалько .. Справник зрозумів, що взяти цього відчайдушного рибалку навряд чи пощастить .. Словник української мови у 20 томах
  3. утихомирювач — (втихомирювач), -а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови