утоптувати

УТО́ПТУВАТИ¹ (ВТО́ПТУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОПТА́ТИ (ВТОПТА́ТИ), опчу́, о́пчеш, док., перех.

1. Ущільнювати яку-небудь масу, вирівнювати якусь поверхню, топчучи ногами.

[Кукса:] Я утоптував осьдечки землю, бачте, якась чортяка покопирсала?.. (Кроп., I, 1958, 191);

Скоро полк звернув від залізничної колії в степ.. В темряві рухаються тисячі ніг, утоптуючи сніг на нескінченних степових просторах (Багмут, Записки.., 1961, 45);

Кругом підіймаються копички, а дівчата товчуться на них,.. ногами втоптують сіно (Стельмах, І, 1962, 524);

Він говорив про те, що от він, Василь Гавриш, із своєю бригадою з семи душ за сьогоднішню зміну вклали сто кубометрів [бетону], сто кубометрів утоптали оцими ногами! (Коцюба, Нові береги, 1959, 207).

2. рідко. Щільно заповнювати, набивати щось; натоптувати.

Кожен з них [уланів] пхав за пазуху добуті гостинці, втоптував кишені різним дріб’язком (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22).

3. тільки док. Прокласти стежку, дорогу і т. ін., часто ходячи по тому самому місцю.

Утоптала стежечку Через яр. Через гору, серденько, На базар (Шевч., II, 1963, 165);

Утоптав доріженьку, гей, Перестав ходить, та гей, гей, гей, гей! Зробив худу славоньку, Покинув любить (Укр.. лір. пісні, 1958, 227);

Пішоходці вкоротили собі дорогу: замість ходити битим шляхом, вони здавна втоптали вузеньку стежечку навпрошки, через город Химченків (Крим., Вибр., 1965, 337);

Недаром понад лугом, через міст утоптав до неї [дівчини] яром довгу стежку гармоніст (Гонч., Вибр., 1959, 60);

*Образно. Ти досягнув становища високого і чину,.. Та не втоптав ти стежечки, поете, До людських душ (Забашта, Вибр., 1958, 46).

♦ Уто́птувати (утопта́ти) сте́жечку до се́рця див. сте́жечка.

УТО́ПТУВАТИ² див. вто́птувати¹.