1. Словник української мови в 11 томах

учинятися

УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ), иню́ся, и́нишся, док.

1. Ставатися, відбуватися.

Робе́рт тоді вийшов до люду й сказав: «Шотландці! вчинилася зрада!» (Л. Укр., І, 1951, 353);

[Яциха:] Чи ти знаєш, що вчинилось, Я з Мусієм зараз билась! (Кроп., II, 1958, 99);

— Завтра страта повстанців, хай учиниться над ними вирок правосуддя (Тулуб, Людолови, II, 1957, 25);

Чи то, може, ранкова прохолода пробилася з балкона через відкриті двері, чи, може, що інше йому вчинилось, а тільки весь бився в дрібному ознобі (Збан., Сеспель, 1961, 103);

// Підніматися, здійматися (про галас, крик, шум і т. ін.).

Кілька разів у той час, коли бій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (Скл., Святослав, 1959, 555);

Тим часом надворі учинився заколот: Йоч Галчан гаряче боронив свої авторські права й поривався до хати (Коцюб., І, 1955, 283);

Що то за шум учинивсь на базарі? Куди так весело поспішає базарна громада? (Довж., І, 1958, 76);

Тепер вчинився гармидер, якого не знала досі Бородянка за пам’яті й найстарших дідів (Смолич, Мир.., 1958, 188);

// тільки док. Початися.

З тих часів, як війна учинилася, ніякої торгівлі з Річчю Посполитою не було (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 154).

Переполо́х учини́вся див. переполо́х.

2. тільки док., діал. Зробитися, стати.

Там токи, повні збіжжя, там овечі кошари. Дивовавсь [дивувавсь], розглядаючи все те, Черевань: який-то його шуряк учинивсь дука! (П. Куліш, Вибр., 1969, 160).

3. тільки док., діал. Опинитися.

Вона так несподівано вчинилася обік Фрузі, що ся, зирнувши вбік, аж злякалася, побачивши її (Фр., І, 1955, 87);

Цими гадками Панько так зайнявся, що й не стямився, коли вчинився в місті (Март., Тв., 1954, 159).

4. Заправлятися дріжджами, запарою (про тісто).

Млинець той сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься (Сл. Гр.);

Щось у мене дома діється: На решето мука сіється, А на сито підсівається, Сама діжа учиняється (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 431).

5. тільки недок. Пас. до учиня́ти 1, 4.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учинятися — учиня́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. учинятися — Ставатися, відбуватися, чинитися, робитися, коїтися, (- галас) зчинятися, здійматися, док. УЧИНИТИСЯ, (- якусь подію) початися Словник синонімів Караванського
  3. учинятися — УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, УЧИ́НЮВАТИСЯ (ВЧИ́НЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ), иню́ся, и́нишся, док. 1. Ставатися, відбуватися. Робе́рт тоді вийшов до люду й сказав: “Шотландці! вчинилася зрада!... Словник української мови у 20 томах
  4. учинятися — (вчинятися), -яюся, -яєшся, недок., учинитися (вчинитися), -инюся, -инишся, док. 1》 Ставатися, відбуватися. || Підніматися, здійматися (про галас, крик, шум і т. ін.). || тільки док. Початися. 2》 тільки док., діал. Зробитися, стати. 3》 тільки док., діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. учинятися — ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), ЗАЧИНА́ТИСЯ розм., ЗАХО́ДИТИСЯ (ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ) розм., ЗАКОНЯ́ТИСЯ (ЗАКО́НЮВАТИСЯ) діал. Словник синонімів української мови