ушкварити

УШКВА́РИТИ (ВШКВА́РИТИ), рю, риш, док., перех. і неперех., розм.

1. Зробити що-небудь енергійно, спритно.

Опукою з гори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на ягня (Греб., І, 1957, 66);

Біля нашої груші припали з кулеметом два червоних воїни, вшкварили вогнем по захаращеній чужими мундирами вулиці (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 103);

А як вона.. виступила перед молодими, як руку з чаркою піднесла вгору, промову до молодих ушкварила.., то гості заплескали на її слова і не дали вже докінчити весільної промови (Вільде, Троянди.., 1961, 265);

// Заграти, затанцювати і т. ін. швидко, енергійно, старанно.

Зрадів старий, мов маленький, Аж за кобзу взявся, Хотів вшкварить метелицю З усієї сили Та не вшкварив… (Шевч., II, 1963, 342);

А тут як ушкварять музики джинжируху! — та й гарно ж грали (Стор., І, 1957, 147);

Тоді козачка як ушкварили [гості]… А за козачком —метелиці. Танцювали молоді, та пішли навприсядки і старі (Ковінька, Кутя.., 1960, 110);

Митрьохін глянув на Махотку і враз весело ушкварив нестримно-бурхливу польку (Збан., Між.. людьми, 1955, 13).

2. неперех. Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.).

Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (Свидн., Люборацькі, 1955, 199);

Іде [чоловік] дальш, а тут як набіжить друга хмара з громом, з блискавкою, як ушкварить град з куряче яйце (Стор., І, 1957, 64).

3. З силою вдарити.

По голові ложкою як ушкварить (Сл. Гр.);

— А-а, ковалі б тебе гнули кліщами! — вшкварила Мокрина Юрка разів кілька (Козл., Ю. Крук, 1957, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

ушкварити

Значення в інших словниках