1. Словник української мови в 11 томах

ущухлий

УЩУ́ХЛИЙ (ВЩУ́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ущу́хнути.

Одвернувся [Річард] до статуї, щоб сховати свою ще не зовсім ущухлу стурбованість (Л. Укр., III, 1952, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ущухлий — ущу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ущухлий — УЩУ́ХЛИЙ (ВЩУ́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до ущу́хнути. Одвернувся [Річард] до статуї, щоб сховати свою ще не зовсім ущухлу стурбованість (Леся Українка); Ущухлим світлом сяють вишні опонічні (В. Стус). Словник української мови у 20 томах
  3. ущухлий — (вщухлий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ущухнути. Великий тлумачний словник сучасної мови