уярмлений
УЯ́РМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уярми́ти.
Приклад, славна дійсність нашої Радянської держави запалюють на боротьбу за своє національне визволення поневолені капіталізмом народи. Колись без’язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на весь зріст, заявляючи про свої людські права (Чаб., Шляхами.., 1961, 129);
Гірку правду про злиденне життя уярмленого селянина, який бився, «мов риба в саку», сказав у своїх творах великий український революціонер-демократ Іван Франко (Укр. літ., 9, 1957, 8);
Уже з перших віршів поета [М. Вороного] постає перед читачем образ знедоленого краю, уярмленої царизмом вітчизни, скутої духовно і фізично трудової людини (Рад. літ-во, 12, 1971, 41);
Величезні зміни сталися на цій [Закарпатській] прекрасній, колись уярмленій землі (Цюпа, Україна.., 1960, 281).
Значення в інших словниках
- уярмлений — уя́рмлений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- уярмлений — див. невільник; переможений Словник синонімів Вусика
- уярмлений — [уйармлеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- уярмлений — УЯ́РМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до уярми́ти. Гірку правду про злиденне життя уярмленого селянина, який бився, “мов риба в саку”, сказав у своїх творах великий український революціонер-демократ Іван Франко (з наук. літ.); Уже з перших віршів поета [М. Словник української мови у 20 томах
- уярмлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уярмити. || уярмлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уярмлений — ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ (який перебуває в неволі, під чиїмсь гнітом тощо), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, КАБА́ЛЬНИЙ заст.; ПОНЕВО́ЛЕНИЙ, УЯ́РМЛЕНИЙ (якого хтось поневолив). Була б доля Федоровича схожою на долю всіх підневільних, згорьованих робітників (Ю. Словник синонімів української мови