фара
ФА́РА¹, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги.
Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Янов., II, 1954, 139);
З глибини вулиць трамваї повзуть із синіми фарами (Гончар, Людина.., 1960, 15);
В комбайна сяють фари, Наче світлі очі (Мур., Хороші сусіди, 1948, 55);
*У порівн. Вечоріло, але безхмарне небо, як величезна фара, відбивало вденішнє світло, кидало його в міжгір’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 74).
ФА́РА², и, ж., діал. Будинок, у якому живе священик.
Капітан Ендревді трохи заспокоївся тільки на фарі о. Федора, куди намісник запросив його поснідати й перепочити (Скл., Карпати, II, 1954, 344).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фара — фа́ра 1 іменник жіночого роду ліхтар фа́ра 2 іменник жіночого роду будинок священика діал. Орфографічний словник української мови
- фара — Світлячка, ліхтар, ліхтарик Словник чужослів Павло Штепа
- фара — ФА́РА¹, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Словник української мови у 20 томах
- фара — фа́ра парафіяльний костел (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- фара — (-и) ж., частіше мн. фари, фар. 1. крим., жрм. Очі. БСРЖ, 621; СЖЗ, 105; ЯБМ, 2, 463. 2. крим. Окуляри. СЖЗ, 105; ЯБМ, 2, 463. 3. мол. Легкова машина, таксі. БСРЖ, 621; ПСУМС, 72. Словник жарґонної лексики української мови
- фара — Приходський костьол Словник застарілих та маловживаних слів
- фара — I -и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. II -и, ж., діал. Будинок, у якому живе священик. III -и, ж., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фара — фа́ра (франц. phare) електричний ліхтар на транспортній машині, яким освітлюють дорогу. Від назви о. Фарос (поблизу Александрії), що в давнину славився своїм маяком. Словник іншомовних слів Мельничука
- фара — Фара, -ри ж. Первый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175. Словник української мови Грінченка