1. Словник української мови у 20 томах

фара

ФА́РА¹, и, ж.

Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги.

Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський);

З глибини вулиць трамваї повзуть із синіми фарами (О. Гончар);

В комбайна сяють фари, Наче світлі очі (І. Муратов);

* У порівн. Вечоріло, але безхмарне небо, як величезна фара, відбивало вденішнє [денне] світло, кидало його в міжгір'я (Іван Ле).

ФА́РА², и, ж., діал.

Будинок, у якому живе священик.

Капітан Ендревді трохи заспокоївся тільки на фарі о. Федора, куди намісник запросив його поснідати й перепочити (С. Скляренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фара — фа́ра 1 іменник жіночого роду ліхтар фа́ра 2 іменник жіночого роду будинок священика діал. Орфографічний словник української мови
  2. фара — Світлячка, ліхтар, ліхтарик Словник чужослів Павло Штепа
  3. фара — фа́ра парафіяльний костел (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. фара — (-и) ж., частіше мн. фари, фар. 1. крим., жрм. Очі. БСРЖ, 621; СЖЗ, 105; ЯБМ, 2, 463. 2. крим. Окуляри. СЖЗ, 105; ЯБМ, 2, 463. 3. мол. Легкова машина, таксі. БСРЖ, 621; ПСУМС, 72. Словник жарґонної лексики української мови
  5. фара — Приходський костьол Словник застарілих та маловживаних слів
  6. фара — I -и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. II -и, ж., діал. Будинок, у якому живе священик. III -и, ж., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фара — фа́ра (франц. phare) електричний ліхтар на транспортній машині, яким освітлюють дорогу. Від назви о. Фарос (поблизу Александрії), що в давнину славився своїм маяком. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. фара — ФА́РА¹, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  9. фара — Фара, -ри ж. Первый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175. Словник української мови Грінченка