фата
ФАТА́, и́, ж. Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої.
— Давай лишень гроші, не теревень! Треба купувати фату, гірлянду, букети, стрічки, кокарди, набирати на вінчальну сукню (Н.-Лев., V, 1966, 304);
І от з’являється юна наречена. У довжелезній фаті, білих рукавичках, білій сукні старовинного покрою (Ю. Янов., IV, 1959, 133);
*Образно. Берізка причепурилася, огорнувшись зеленою прозорою фатою першого листя (Бойч., Молодість, 1949, 37);
*У порівн. Вітер шелестів соняшниками, вилискував листям кукурудзи по городах, і вся Чаплинка була у вітряних шумах, в легкому текучому сяйві, що переливалось на ній, як весільна фата (Гончар, II, 1959, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фата — фата́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири фати́ Орфографічний словник української мови
- фата — див. СЕРПАНОК. Словник синонімів Караванського
- фата — Серпанок, див. одіяння Словник чужослів Павло Штепа
- фата — ФАТА́, и́, ж. Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої. – Давай лишень гроші, не теревень! Треба купувати фату, гірлянду, букети, стрічки, кокарди, набирати на вінчальну сукню (І. Словник української мови у 20 томах
- фата — -и, ж. Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фата — фата́ (від санскр. пата – тканина) весільний головний убір. Словник іншомовних слів Мельничука
- фата — ФАТА́, ФЛЕР діал., ВЕЛЬО́Н діал. Ліда з матір'ю їздили до Києва, де купили в універмазі справжнє шлюбне плаття — білосніжне, з фатою (Л. Дмитерко); Ой, кувала зозуленька у полі на льоні, А як тобі, дівчинонько, пасує в вельоні (коломийка). Словник синонімів української мови