1. Словник української мови в 11 томах

фехтувальник

ФЕХТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто фехтує, хто займається фехтуванням.

Кращий фехтувальник війська Потоцького, поручик Манцевич бився на шаблях з Андрієм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 110);

// Спортсмен, що займається фехтуванням.

Фехтувальники столиці України завоювали золоті медалі чемпіонів V Спартакіади України, вигравши поєдинки на шаблях і шпагах (Веч. Київ, 27.V 1971, 4);

*У порівн. Вона почувала себе, як фехтувальник, що з першого ж удару вибив зброю з рук свого супротивника (Шовк., Починається юність, 1938, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фехтувальник — фехтува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фехтувальник — ФЕХТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто фехтує. Кращий фехтувальник війська Потоцького, поручик Манцевич бився на шаблях з Андрієм (З. Тулуб); // Спортсмен, що фехтує. Фехтувальники столиці України завоювали золоті медалі чемпіонів (з газ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  3. фехтувальник — -а, ч. Той, хто фехтує, хто займається фехтуванням. || Спортсмен, що займається фехтуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови