флажолет
ФЛАЖОЛЕ́Т, ч.
1. род. а. Старовинний музичний духовий інструмент на зразок флейти.
2. род. у. М’який звук свистячого тембру, який одержують на струнних музичних інструментах легким доторканням пальця до певних точок струни.
Контрастною [у IV симфонії Б. Лятошинського] є поява ліричної, задумливої теми — соло англійського ріжка, м’який оксамитовий тембр якого гарно виділяється на фоні флажолетів розділених на дев’ять партій скрипок (Мист., 5, 1965, 10);
Досить легко на бандурі виконувати октавний флажолет (ізольоване звучання гармонійного призвука) (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 95).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- флажолет — флажоле́т 1 іменник чоловічого роду інструмент флажоле́т 2 іменник чоловічого роду звук Орфографічний словник української мови
- флажолет — (фр. flagolet — флейточка, свиріль) — 1. Невелика поздовжня флейта високого регістру, різновид блокфлейти, виготовлена з слонової кістки або самшиту, з 6 ігровими отворами та свистковим пристроєм. Різновиди... Словник-довідник музичних термінів
- флажолет — ФЛАЖОЛЕ́Т, ч. 1. род. а. Духовий музичний інструмент на зразок флейти. Партія флажолета. 2. род. у. М'який звук свистячого тембру, який одержують на струнних музичних інструментах легким доторканням пальця до певних точок струни. Словник української мови у 20 томах
- флажолет — ч. 1》 род. -а. Старовинний музичний духовий інструмент на зразок флейти. 2》 род. -у. М'який звук свистячого тембру, що його одержують на струнних музичних інструментах легким доторканням пальця до певних точок струни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- флажолет — флажоле́т (франц. flageolet, від старофранц. flageol – флейта) 1. Духовий музичний інструмент, різновид флейти. 2. Звук свистячого тембру, одержуваний на струнних інструментах. 3. Старовинна назва малої флейти. Словник іншомовних слів Мельничука