фоліант
ФОЛІА́НТ, а, ч. Книга, форматом у половину паперового аркуша (заст.); взагалі велика товста книга.
Попід стінами стояли шафи, заставлені здоровими старими книгами та фоліантами (Н.-Лев., VII, 1966, 12);
Ох, арабські фоліанти! Вже несила вас читати (Крим., Вибр., 1965, 37);
Навколо стола на підлозі порозкидані важкі старовинні фоліанти в шкіряних оправах (Гончар, III, 1959,290);
І в панських маєтках Тарас бачив величезні бібліотеки, де на корінцях різних фоліантів можна було прочитати французькі, німецькі, англійські назви (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фоліант — фоліа́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фоліант — ФОЛІА́НТ, а, ч., заст. Книга, форматом у половину паперового аркуша; взагалі велика товста книга. Попід стінами стояли шафи, заставлені здоровими старими книгами та фоліантами (І. Нечуй-Левицький); Ох, арабські фоліанти! Вже несила вас читати (А. Словник української мови у 20 томах
- фоліант — -а, ч., заст. Об'ємиста книга великого формату. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фоліант — фоліа́нт (нім. Foliant, від лат. folium – лист) товста книга великого формату. Словник іншомовних слів Мельничука