форсувати
ФОРСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Діючи певним чином, прискорювати проходження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь.
Преображенський теж форсує роботу в південному тунелі (Ле, Міжгір’я, 1953, 297);
— Ви таки хочете форсувати справу… Значить, ми її програємо (Кулик, Записки консула, 1958, 68);
Всі ділянки гірничого виробництва йдуть в ногу. Раніш нерідко траплялося так, що видобувний процес форсували, а на гірничо-підготовчих роботах темпів не прискорювали (Рад. Укр., 1. IV 1959, 1);
*Образно. В дворі, у лузі, на лану весна форсує посівну (Гонч., Вибр., 1959, 319);
// Прискорювати час настання, здійснення чого-небудь.
Форсувати виграш у шаховій партії.
2. техн. Підвищувати потужність, продуктивність або режим (двигуна, топки, механізму тощо) порівняно з номінальними.
Форсувати двигун внутрішнього згоряння.
3. Посилювати звучання голосу (звичайно під час співу, декламації, гри у виставі).
Театральному актору доводиться виділяти окремі сторони героя, дещо форсувати голос і жест (Мист., 1, 1955, 38);
Недосвідчені виконавці у незвичних умовах великого театрального приміщення втрачають свободу керування диханням і голосом, починають форсувати звук, доходячи до неприємної крикливості, або ж, навпаки, — говорять надто мляво і безбарвно (Худ. чит.., 1955, 16).
4. військ. Долати значну природну перешкоду на місцевості (перев. водяну) звичайно з боєм.
Поки петлюрівці підтягали і, нарешті, зібрали сили для бою біля переправи, богунці й таращанці вже обійшли їх з флангів, форсували Буг в іншому місці і серед білого дня залетіли до Вінниці (Скл., Легенд. начдив, 1957, 64);
В кінці листопада 1944 року війська 3-го Українського фронту форсували Дунай на півдні Угорщини, під Югославією (Гончар, III, 1959, 224).
Форсува́ти кри́гу (крижану́ перепо́ну і т. ін.) — просуваючись, розбивати кригу (про криголам).
Значення в інших словниках
- форсувати — форсува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- форсувати — ФОРСУВАТИ – ФОРСИТИ Форсувати, -ую, -уєш. Прискорювати розвиток чогось, посилення чого-небудь; у військовій справі – долати природну перешкоду на місцевості: форсувати підготовку, форсувати процес, форсувати справу, форсувати голос... Літературне слововживання
- форсувати — Форсува́ти. Підсилювати, напружувати. Слава Богу, що Ви годні знову працювати; та вже не форсуйте надто силами (Коб., Листи, 157, 564); Ми дуже добре знаємо, чому наші „щирі зверхники з одного боку нам відраджують учити ся боголословія... Українська літературна мова на Буковині
- форсувати — (процес) прискорювати, пришвидчувати; В-Й (перешкоду) долати, (річку) переправлятися через. Словник синонімів Караванського
- форсувати — див. приспішувати, прискорювати, торопити, ургувати Словник чужослів Павло Штепа
- форсувати — ФОРСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. 1. Діючи певним чином, прискорювати проходження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь. Преображенський теж форсує роботу в південному тунелі (Іван Ле); – Ви таки хочете форсувати справу... Словник української мови у 20 томах
- форсувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Діючи певним чином, прискорювати проходження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь. || Прискорювати час настання, здійснення чого-небудь. 2》 тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- форсувати — форсува́ти (франц. forcer, від force – сила) прискорювати, посилювати, долати. Словник іншомовних слів Мельничука
- форсувати — ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- форсувати — Форсува́ти, -су́ю, -су́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- форсувати — рос. форсировать прискорювати, приспішувати, посилювати, долати. Eкономічна енциклопедія