1. Словник української мови в 11 томах

франтиха

ФРАНТИ́ХА, и, ж., розм. Жін. до франт.

Вона була франтиха на всю губу і дуже турбувалася про свою зовнішність (Добр., Тече річка.., 1961, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. франтиха — франти́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. франтиха — ФРАНТИ́ХА, и, ж., розм. Жін. до франт. Вона була франтиха на всю губу і дуже турбувалася про свою зовнішність (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  3. франтиха — -и, розм. Жін. до франт. Великий тлумачний словник сучасної мови