франтуватий
ФРАНТУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який полюбляє франтити, який має вигляд франта.
— Стій! — крикнув франтуватий ротмістр з леопардовою шкурою за плечима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 385);
Шеф «організаціон Тодт», франтуватий, уже лисий і золотозубий панок, привіз з собою навіть якусь високу і страшенно худющу фрау (Коз., Гарячі руки, 1960, 99);
// Власт. франту.
Франтуватий вигляд.
2. Те саме, що франтівськи́й.
Якась з артисток натягнула поверх свого пальта франтуватий піджачок Голохвостого (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 99);
Його [Настаса Парамоновича] франтуватий посріблений жмуток вусів химерно, з підсмиком випинався вгору (Баш, Надія, 1960, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- франтуватий — франтува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- франтуватий — ФРАНТУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що франтівськи́й. Якась з артисток натягнула поверх свого пальта франтуватий піджачок Голохвостого (Ю. Мартич); – Стій! – крикнув франтуватий ротмістр з леопардовою шкурою за плечима (З. Словник української мови у 20 томах
- франтуватий — -а, -е. 1》 Який полюбляє франтити, який має вигляд франта. || Власт. франту. Франтуватий вигляд. 2》 Те саме, що франтівський. Великий тлумачний словник сучасної мови
- франтуватий — ФРАНТІВСЬКИ́Й (про одяг, вигляд і т. ін.), ФРАНТУВА́ТИЙ, ФАТІВСЬКИ́Й розм. (властивий фату); СТИЛЯ́ЖНИЙ розм. (такий, який мають, носять стиляги). Заробляють вони, мабуть, непогано, але навряд щоб справляли синові отакі франтівські черевики (О. Словник синонімів української мови