французи

ФРАНЦУ́ЗИ, ів, мн. (одн. францу́з, а, ч.; францу́женка, и, ж.). Нація, народ, що становить основне населення Франції.

Ішов 1848 рік. Заворушилися французи і махнули свого короля геть з престолу (Мирний, І, 1949, 231);

Він був з походження француз, І мав козацькі довгі вуса, І очі добрі та ясні (Сос., II, 1958, 346);

Серед визволених найбільше було чехів та поляків, кілька росіянок та українок, кілька французів і навіть один араб (Гончар, III, 1959, 382);

Якось, почувши ім’я Жанни д’Арк, вона весь вечір не давала матері спокою, аж поки та докладно не розповіла про подвиг юної француженки (М. Ол., Леся, 1960, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. французи — ФРАНЦУ́ЗИ, ів, мн. (одн. францу́з, а, ч.; францу́женка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Франції. Ішов 1848 рік. Заворушилися французи і махнули свого короля геть з престолу (Панас Мирний); Він був з походження француз... Словник української мови у 20 томах
  2. французи — -ів, мн. (одн. француз, -а, ч.; француженка, -и, ж.). Нація, народ, що становить основне населення Франції. Великий тлумачний словник сучасної мови