фрау
ФРА́У, невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища.
— Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання… (Ю. Янов., І, 1954, 194);
// розм. Про жінку для створення певного колориту.
Шеф «організаціон Тодт», франтуватий, уже лисий золотозубий панок, привіз з собою навіть якусь високу і страшенно худющу фрау (Коз., Гарячі руки, 1960, 99).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фрау — фра́у іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фрау — Пані німецька Словник чужослів Павло Штепа
- фрау — ФРА́У, невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки в німців, а також при називанні її імені та прізвища. – Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання... (Ю. Словник української мови у 20 томах
- фрау — невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фрау — фра́у (нім. Frau – пані) ввічливе звертання до заміжньої жінки у німців. Словник іншомовних слів Мельничука