фрау
ФРА́У, невідм., ж.
Уживається при звертанні до заміжньої жінки в німців, а також при називанні її імені та прізвища.
– Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання... (Ю. Яновський);
// розм. Про жінку – німкеню взагалі (перев. з негативним забарвленням).
Шеф “організаціон Тодт”, франтуватий, уже лисий золотозубий панок, привіз з собою навіть якусь високу і страшенно худющу фрау (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фрау — фра́у іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фрау — Пані німецька Словник чужослів Павло Штепа
- фрау — невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фрау — фра́у (нім. Frau – пані) ввічливе звертання до заміжньої жінки у німців. Словник іншомовних слів Мельничука
- фрау — ФРА́У, невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. — Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання… (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах